Історичний екскурс до «Дня вишиванки»
День вишиванки - свято, яке покликане зберегти споконвічні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Ідею акції «Всесвітній день вишиванки» у 2006 році запропонувала студентка факультету історії Чернівецького університету Леся Воронюк. Однокурсники дівчини часто приходили на пари у гарних вишитих сорочках, тож вона запропонувала вибрати один день та вбиратися у національний одяг разом. Спочатку ідею підтримала лише частина студентів, але вже 2008 – 2009 вона набула поширення не лише у Чернівцях, а й в інших містах. Насправді День вишиванки не вимагає якихось особливих акцій чи заходів. Достатньо лише відповідно вбратися і ви вже стаєте частиною святкування. Але з ініціативи звичайних людей почали проводитися різноманітні ярмарки, концерти, конкурси, флешмоби тощо.
Точних даних коли з'явилися вишиванки немає, але археологічні розкопки свідчать, що мистецтво вишивання відоме в Україні ще з часів енеоліту. Письменник Іван Франко став законодавцем моди та почав носити вишиванку зі звичайним піджаком. Науковці України вперше почали займатися вивченням національного одягу після того, як у 1876 році відома письменниця Олена Пчілка видала альбом вишиванок.
У світі цікавинок: «Дівчина у вишиванці». Висота муралу – 43 м, це найбільший твір художника в Європі Гвідо Ван Холтена. Українська сорочка – вишиванка ввібрала в себе теплоту сонця і запах трави, шум гаїв і голубінь небес, всю розкіш землі і смуток чарівної пісні. Це не лише витвір мистецтва, а й наш оберіг.
І сьогодні, в 21 столітті, народна традиція не зникає, а набуває обертів, популярності, підсилюється сучасними формами одягу, новими візерунками. Народу дуже близькі і дорогі давні традиції, милі серцю вишиті рушники, ікони, доріжки, серветки, подушки, наволочки, килими, скатертини, якими вони прикрашають оселі.
У кожної майстрині – вишивальниці своя доля і свій шлях широкий. У Снігурівці та в селах району багато майстринь, які демонстрували свої роботи на районних та обласних виставках. Провідними роботами талановитих майстринь є вишиті сорочки, українські рушники, картини, ікони, серветки, прошви.
Майстер народної творчості Чайка Анастасія Володимирівна – член обласного об'єднання майстрів декоративно-прикладного мистецтва «Прибужжя» їй присвоєно звання майстер народної творчості. Вишиті нею рушники, серветки, картини: це тонка робота з дивовижною палітрою кольорів. Багато робіт вишито нею в подарунок Снігурівському храму святого Миколая.
Своїм вишиванкам Анастасія Володимирівна присвятила вірш:
В печальные дни,
И в светлые дни
Берусь за иголку,
На ткани – стежки
Крестик за крестиком
Ряд в ряд
Словно дни моей жизни
На ткани лежат.
Праздники, будни
На ткани видны
Радует душу
И сердце и глаз,
Что людям останется
Память о нас
Скакунова Марія Василівна ще у дитинстві навчилася азів української вишивки. У вишитих нею роботах розкривається її щира, красива душа. Майстриня знаходить в своїх роботах спокій, терпіння любов.
Євгенія Митрофанівна Бобок працювала вчителем у Снігурівській школі №1. Вийшовши на заслужений відпочинок, вона сказала, що вишивка – це сенс мого життя, моє спасіння. Вона має свій стиль вишивки. Ми розповіли тільки про трьох наших майстринь, а скільки їх є і в місті і в наших селах.
Любі майстри народної вишивки: дякуємо вам за вашу творчість, за красу, яку ви даруєте людям, за щирість душі і серця. Хай Бог береже вас і ваші невтомні золоті руки. Для українців вишивка – це символ благополуччя і любові в сім’ї, а свято вишиванки символізує національну єдність нашого народу.
Із архівів Снігурівського історико – краєзнавчого музею
