АЧС – високо контагіозна вірусна хвороба свиней

Дата: 01.09.2020 12:24

Кількість переглядів: 827

Африканська чума свиней (скорочена назва-АЧС, латинська назва Pestis Africana suumце) – інфекційне захворювання свійських та різних видів диких свиней збудником якого є вірус. За своєю будовою вірус АЧС – це ДНК-вмісний вірус сферичної форми, належить до родини Asfaviridae. Дуже складний і проявляє значну генетичну мінливість. Заражає клітини імунної системи та ініціює вироблення величезної кількості специфічних антитіл, які, на жаль, не здатні до повної нейтралізації збудника. Це є однією з основних причин чому виготовлення ефективної вакцини проти нього наразі неможливе.

В умовах України лише домашні та дикі свині виду Sus scrofa можуть хворіти на АЧС. Усі інші тварини не сприйнятливі до збудника цієї хвороби. Вірус АЧС не передається людині і є безпечним для її здоров’я. На даний час виділено та описано 22 генотипи вірусу АЧС, однак більшість із них ніколи не виділялась за межами Африки. У 2012-2015 рр. в Україні було виявлено вірус АЧС генотипу ІІ, що за останні 8 років набув широкого розповсюдження, прокрокувавши з Кавказу, через Європейську частину Російської Федерації до Білорусі, України, країн Балтії та Польщі. Характерною особливістю захворювання від початку епізоотії була і залишається висока летальність. І, тому, власникам свиногосподарств та фахівцям ветеринарної медицини слід чітко зрозуміти, що АЧС – це невиліковна хвороба, що призводить до загибелі свиней усіх порід і статево-вікових груп. Антибіотики, або попередня вакцинація проти інших хвороб (наприклад, КЧС), жодним чином не впливають на її фатальний перебіг.

Рекомендації власникам свиногосподарств

Для запобігання АЧС власникам свиногосподарств рекомендується:

1. Встановити двоконтурну огорожу навколо свиноферм, провести дератизацію (боротьба із гризунами) та відлякувати птахів.

2. Унеможливити доступ на територію ферм бродячих тварин та сторонніх осіб. Сторожові собаки мають бути зареєстровані та мати відмітку в паспорті про щеплення проти сказу та інші обробки, повинні перебувати у вольєрах та постійно знаходитися лише на території господарства.

3. Перевірити та налагодити роботу дезбар’єрів та санпропускників. При вході в приміщення (секцію, блок, кормоцех) встановити дезванночки чи дезкилимки зволожені дезрозчином.

4. Заборонити персоналу господарства утримання свиней в особистих домогосподарствах.

5. Контролювати дотримання правил особистої гігієни персоналом господарства та заборонити приносити харчові продукти на територію господарства.

6. Вхід у виробничу зону свиногосподарства, дозволяти лише через ветсанпропускник, а в’їзд транспорту – через постійно діючий дезінфекційний бар’єр (дезінфекційний блок). На ветсанпропускнику запровадити журнали: виходу на роботу персоналу, відвідування господарства особами з дозволу керівника, рух транспорту та проведення дезінфекції, витрати дезінфектантів та заправки дезбар’єрів, прання та знезараження спецодягу. Всі інші входи у виробничу зону тримати закритими.

7. Звести до мінімуму виробничі контакти та пересування персоналу між виробничими дільницями на території господарства (закріпивши персонал за відповідною виробничою ділянкою). Чітко окреслити «брудні» та «чисті» зони в підприємстві. Не допускати пересування персоналу в іншу зону, без зміни спецодягу та знезараження взуття.

8. Забезпечити обслуговуючий персонал подвійним комплектом спецодягу та взуття, й організувати централізоване його знезараження та прання. Промаркувати та закріпити обладнання, інвентар, спецодяг, взуття та інші предмети догляду, за виробничими ділянками, без права передачі цих засобів на іншу ділянку без попереднього знезараження.

9. Для забезпечення технологічного процесу у виробничій зоні виділити спеціальний внутрішньогосподарський транспорт та розділити транспортні шляхи на території господарства, уникаючи їх перетинання на «чисті» (підвезення кормів, тварин) та «брудні» (вивезення гною, загиблих тварин, відходів забою).

10. Завантаження тварин проводити з рамп, розміщених на лінії демаркації господарства, без в’їзду транспорту на територію. Перевіряти ступінь очищення та відмітки про дезінфекцію транспорту, який приходить на підприємство, ферму.

11. Тварини, що підлягають вимушеному та внутрішньогосподарському забою, перевозять на забійно-санітарний пункт (забійний майданчик) спеціальним транспортом, що унеможливлює розсіювання біоматеріалу.

12. Заборонити водіям транспортних засобів (при завезенні/вивезенні кормів, відходів, тощо) залишати кабіну на території ферми, без крайньої необхідності (пломбувати кабіну водія, не дозволяти вихід на територію ферми).

13. Вживати заходів щодо знезараження гною, гноївки тощо. Мати постійний запас дезінфекційних засобів, як передбачено інструкцією (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0432-17):

14. По можливості встановити параформалінову камеру для знезараження спецодягу та утилізатор для утилізації відходів тваринного походження.

15. Згодовувати свиням лише термічно оброблений корм.

16. Не купувати живих свиней і корми в зонах неблагополучних з АЧС.

17. Мінімізувати поїздки на неблагополучні з АЧС території.

18. Сформувати, по можливості, буферну зону (викупивши свиней в приватному секторі в радіусі 3-30 км довкола ферми чи комплексу.

Лише суворе дотримання зазначених вище вимог забезпечить можливість уникнути виникнення захворювання та значних економічних збитків!!!

В Україні заходи з профілактики та боротьби з АЧС регламентуються спеціальною інструкцією та відповідними планами дій на районному та обласному рівнях. Згідно чинного законодавства України власники свиней та ветеринарні спеціалісти, що укривають відомості про випадки захворювання на АЧС можуть бути притягнуті до адміністративної і навіть кримінальної відповідальності в залежності від тяжкості злочину та його наслідків.

Відділ безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Снігурівського міжрайонного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській об

« повернутися