Це здавалося нереальним, але наші енергетики ЦЕ ЗРОБИЛИ! Перші об’єкти Снігурівки вже з електроживленням!
Вона виходить з туману. Жінка знесилена і пригнічена – ще декілька днів тому в селі базувалися позиції ворога, сьогодні вже населений пункт деокупований, але жах від пережитого надовго засів в її очах. Побачивши логотип АТ «Миколаївобленерго» сплескує руками – не вірить, що вдома знову буде світло. Оглядаючись навкруги, в це дійсно повірити важко. Ми і не віримо – ми знаємо, що так і буде. Ціною бозна яких зусиль, але електроживленню тут, на звільнених українських землях, бути!
В цьому населеному пункті практично не лишилося вцілілих будинків – де немає покрівлі, де завалені стіни… подекуди в купі каміння взагалі важко розгледіти чиюсь донедавна затишну оселю. В будинку, що ми проїжджаємо, на підвіконні біла кицька – світла пляма на фоні похмурого ранку. Ця картина виглядає практично нормальною, МИРНОЮ… Але будинок проводжає нас зіницями вибитих шибок; даху також немає.
Вдивляємося в сутінки, оглядаючи повітряні лінії вздовж траси. Рахувати було б зручно по опорах, та багато з них перебиті уламками снарядів або збиті на землю внаслідок обстрілів, і цілі прольоти не мають ані вцілілих проводів, ані стовпів, до яких їх кріпити. Оглядати можна лише з проїзної частини! Жодних самовільних прогулянок на узбіччя чи в поля – вибухотехніки також збиваються з ніг, намагаючись виявити вибухонебезпечні «сюрпризи», залишені ворогом після втечі. Снаряди, що не розірвалися та інші підозрілі предмети складаються тут же, прямо на землі.
Одна з підстанцій вишкірюється нам назустріч проріхою в огорожі – під час боїв зовсім поруч ліг снаряд. Під трансформаторами масляні плями – всередині оливи практично не лишилося; територія рясно усіяна уламками ізоляторів та іншого пошкодженого обладнання.
Практично кожного дня – дощ, наче сама природа оплакує долю людей, яким довелося стикнутися з руським миром. Миколаївські енергетики продовжують працювати, хоча в багнюці борсатися доводиться ледь не по коліно. Це пекельний труд, але наші хлопці не з тих, хто пасує перед труднощами.
Вдалині, у полі, видніється автовишка. Для того, аби дістатися місця робіт, доводиться йти пішки – звичайний автомобіль не проїде. Додаткова спецтехніка прибула до нас з різних куточків країни – фахівці інших обленерго відгукнулися на наш заклик та поспішили на допомогу.
Їм було холодно. Їм не вистачало матеріалів та світлового дня, адже необхідно було відремонтувати та встановити нові опори, замінити десятки ізоляторів та ліквідувати майже півтори сотні обривів проводів.
Вони знесилені та виснажені.
Вони сильні та незламні.
Вони зробили це!
6 бригад, які протягом останніх 2 тижнів практично цілодобово знаходилися на деокупованих територіях з однією метою – відновити електропостачання. Першу віху досягнуто – електроенергію вже почали подавати на місцеві об’єкти критичної інфраструктури.
Щира подяка та низький уклін нашим енергетикам за їх важку працю!
